Без сумніву, всі ми живемо у суспільстві, а це означає, що ми постійно спілкуємось, проводимо спільно час. Однак коли щось у спілкуванні йде не так – не варто одразу звинувачувати себе. Треба пам’ятати про одну дуже важливу річ – усім подобатись не можна.
Чи не ловили ви себе на думці, що постійно розмірковуєте про те, а що про мене скажуть чи подумають інші?
Це, здавалось би, таке природне запитання, насправді дуже деструктивне і часто-густо саме воно не дає нам рухатись вперед, затримуючи на місці.
Спробуймо розібратись: а що поганого у такому запитанні?
Дуже добре і похвально, якщо уже змалечку дітей привчають вмінню вислухати критику і навіть взяти із неї щось для себе.
Трохи сумно, коли з такого ж віку людині прищеплюють звичку думати: “а що скажуть інші”, яка не тільки потім заважає, але й може стати причиною багатьох проблем.
Хто такі “інші” і чого вони мають обговорювати твоє життя? У більшості цілеспрямованих людей часу на чуже життя практично немає. Більше того, їх культурний рівень не дозволяє ставити якісь оцінки.
Тих, у кого вдосталь часу на подібне, як вже, мабуть, зрозуміло, слухати просто немає сенсу.
Людині слід розуміти насамперед те, що вона сама відповідає за своє життя, за те, як його влаштує чи зруйнує, які пріоритети і цінності обере, дозволить чи не дозволить Богу бути присутнім у своєму житті.
Ми у своїх спільнотах, звісно, покликані допомогти одне одному, підтримати і порадити, коли це можливо. Але, як би це не звучало, не лізти зі своїми моральними кодексами в чуже життя.
Навіть Бог собі не дозволив обмежити волю людини! Не забуваймо про це!
Так, ми не хворі і не неправильні, якщо раптом комусь не подобаємось. Це нормально.
Хтось просто не може розділити моїх поглядів на життя, мого способу поведінки. І що? Хто поганий? Ні я, ні він. Ми просто не зійшлися одним шляхом.
Але якщо ти постійно думаєш про те, щоб сподобатись своєму оточенню, то рано чи пізно зрозумієш: ти вже давно став невільником чужої думки і твоє життя – наче життя лялькового персонажа, якого постійно смикають за ниточки.
Озирнись, це і справді те, чого ти прагнеш?
Слід мати відвагу, щоби бути чесним самому із собою. Може варто почати жити тут і зараз, а не для когось чи чогось?
Автор: Тетяна Трачук
